Віктор Юхимович Нестерцов народився 31 січня 1899 р. У с. Замостя (тепер околиця Змієва) у сім'ї селянина. Навчався у місцевій церковно-парафіянській школі. У лютому 1918 року добровольцем вступив до лав Червоної армії, з якою і пов'язував усе своє життя.

У часи громадянської війни Віктор Юхимович був льотчиком. Літаючи на крилатих машинах, неодноразово зазирав в очі смерті, але залишився живий.

1924 року закінчив Вищу школу повітряного бою. Починаючи з 1927 року,в його послужному списку з'являються такі записи:

— начальник штабу та командир 33-ї винищувальної ескадрильї м. Бобруйська;

— начальник штабу 106-ї винищувальної ескадрильї м. Вітебська;

— командир 5-ї далекорозвідувальної ескадрильї в м. Смоленську;

— командир 31-го швидкісного бомбардувального полку.

У 1933 році Нестерцова було призначено командиром 100-ї швидкісної авіабригади в Монголії, де він брав участь у бойових діях на річці Халхін-Гол. За героїзм,проявлений у цих боях,був нагороджений своїм першим бойовим орденом Червоного Прапора (згодом він заслужить ще 4 таких нагороди) та орденом Червоного Прапора МНР.

У 1940 році Віктор Юхимович був призначений заступником командира 35-ї авіадивізії (м. Ржев), особистий склад якої забезпечував дії 20-ї Армії, що з важкими боями відходила до Смоленська. За бойові дії під Оршою та Смоленськом багато льотчиків його дивізії були нагороджені орденами та медалями, в тому числі й сам Нестерцов, якому вручили орден Червоного Прапора. Після цього були бої на Калінінському, Північно-Західному фронті,де він був командиром ВЛС 10-ї , а потім 1-ї ударної Армії.

У травні 1942 року Віктора Юхимовича призначили командиром 1-ї дивізії дальньої авіації. Завдання дивізії полягало у проведенні бомбових ударів по військах ворога на передньому краї оборони Західного та Воронезького фронтів біля міст Волхів,Мценськ, Щигри.

Пізніше дивізія воювала на Сталінградському, Центральному,Західному та Брянському фронтах. У цих боях Віктор Юхимович набув значного досвіду в організації й управлінні бойовими діями частин і з'єднань. Іноді траплялось декілька вильотів важкими літаками за одну ніч. Були також відпрацьовані питання нанесення нічних бомбових ударів з аеродромів, що знаходяться на відстані 8-10 км від переднього краю під постійним обстрілом та артнальотами ворога. Цей досвід допоміг генералу Нестерцову і надалі з успіхом керувати авіакорпусом. Йому вдавалося до мінімуму звести втрати під час бойових дій.

Подальший шлях корпусу (до його складу входило 4 дивізії) — небо Білорусії, Східної Прусії,Прибалтика. Літакам доводилося наносити масовані бойові удари по цілях ворога, що були оснащені значною кількістю на той час найсучасніших засобів ППО. І знову ж таки виявилися досвід та майстерність професіонала авіа-корпусу, який долетів до перемоги з мінімальними втратами.

Війна для Віктора Юхимовича закінчилася в Берліні.

За всю Велику Вітчизняну війну, як стверджують архівні документи, 3-й гвардійський бомбардувальний авіаційний Сталінградський корпус, яким весь час командував Віктор Юхимович Нестерцов, зробив 21075 авіавильотів, скинув 22070 тонн авіабомб на голови фашистів. Крім того, виконуючи спеціальні завдання в інтересах партизанського руху України і Білорусії, доставлявся вантаж партизанським загонам Ковпака, Покровського, Бегма, Сабурова, Мельника та ін. в глибокий тил фашистів.

Всього було зроблено 2778 літако-вильотів, скинуто 3140 тонн вантажів, вивезено з партизанських загонів 9315 осіб. На територію Прибалтики, Польщі, Білорусії висаджувалися диверсійні групи, на тимчасово окуповану фашистами територію розкидалися агітаційні листівки (всього їх було скинуто 16 млн. 250 тис).

Батьківщина високо оцінила подвиг генерала-лейтенанта В. Ю. Нестерцова і його внесок у перемогу над фашистськими окупантами. Він був нагороджений дев'ятьма бойовими орденами. Це ордени Богдана Хмельницького, Суворова, Кутузова, Леніна, Червоного Прапора, Хрест Хоробрих від керівництва Польської народної республіки та ін.

В статті використані матеріали з книги "Книга пам’яті Зміївщини. Героїчні сторінки історії".