22 жовтня Зміївська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, старшого солдата Андрія Солдатенка, життя якого обірвалося 16 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хлібороб Шосткинського району Сумської області.
Йому було лише 50 років...
Андрій Солдатенко народився 28 липня 1976 року в місті Зміїв. Тут минули його дитинство та юність, тут він робив перші кроки у доросле життя, навчався, мріяв, будував плани.
У 1991 році закінчив дев'ять класів Зміївської школи №1. У 1995 році здобув освіту в машинобудівельному коледжі, а у 2001 році закінчив Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут».
З 21 травня 2001 року по 22 листопада 2002 року проходив службу у Збройних Силах України.
Згодом його професійне життя було пов'язане з військовою освітою. До мобілізації Андрій працював заступником декана Харківського національного університету Повітряних Сил. Мав знання, досвід, відповідальну роботу, родину, заради якої жив і працював.
Та повномасштабна війна змінила все.
Андрій Солдатенко не чекав, поки хтось інший стане на захист його країни. Він сам виявив бажання боронити Україну. 21 березня 2023 року був мобілізований до лав Сил оборони.
Служив у Державній прикордонній службі України на посаді інспектора прикордонної служби другої категорії — кулеметника. Разом із побратимами виконував бойові завдання, стримував ворога, захищав українську землю.
У Андрія залишилися дружина, син і донька. Найрідніші люди, для яких він назавжди залишиться люблячим чоловіком і батьком.
Немає слів, які могли б повернути людину до життя.
Але є пам'ять. Є вдячність. Є наш обов'язок ніколи не забувати, якою ціною Україна виборює своє право на існування.
Андрій Солдатенко назавжди залишиться частиною історії нашої громади.
Низький уклін Вам, Воїне. За мужність. За відданість. За кожен день, який Ви виборювали для всіх нас.
Світла і вічна пам'ять Андрію Солдатенку.
Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються в серцях тих, заради кого віддали своє життя.
