Ця ділянка фронту була флангом битви за Харків, яка сьогодні увінчалася блискучою перемогою нашої російської зброї. Ще вчора тут гриміли бої. Навкруги — свіжі вирви від мін і снарядів, посічені осколками дерева і кущі. Повсюдно стріляні гільзи, розбиті ящики з-під німецьких гранат, розсипані патрони і снаряди. На узбіччі дороги — цілі штабелі мін, складені після їх розрядки нашими саперами. Крутим спуском до Дінця понуро плетуться цілі партії полонених німців. Бій переметнувся на захід, звідки луна­ють кулеметні черги, канонада гарматних залпів. На горизонті видно хмари диму і пилу, що ха­рактеризують край нових боїв.

Ми на щойно відвойованій у німців висоті. Звідси, мов на долоні, видно місто Зміїв, що розташувалося в куті, утвореному річками Мжа і Сіверський Дінець. В іншому суміжному куті — залізнична станція Зміїв із робітничим селищем, а західнішне — великий лісовий масив.

Звідти було зроблено наш удар по ворогові. Зміїв був другим після Чугуєва міцним вузлом оборони німців, що прикриває важливі підступи до Харкова. Фашисти недарма називали Зміїв із його околицями «неприступним фортом». Саме тут правий берег Дінця являє собою підвищену гряду, що поросла густим дубняком та орішиною. Схили її круті. Сама природа створила у цій місцевості вигідні рубежі з кручами висотою до 15—20 метрів. Від підніжжя цих висот на схід тягнеться широка відкрита долина, перерізана Сіверським Дінцем, численними лиманами і заплавами, заболоченими луками.

«Язики», захоплені розвідниками перед боєм, розповідали на допитах про велику насиченість німецької оборони вогневими засобами. Ці дані підтвердили і наші розвідники. Вся складна система вогню, облаштована тут противником, була призначена для прикриття підступів до міста з південного сходу.

А Дінець наші воїни форсували північніше — там, де німці менше всього чекали. Одна наша частина, раптово з'явившись на правому березі річки, стрімко почала обходити всю ворожу оборону з флангу. Німців вибили із прибережних населених пунктів Зідьки, Замостя і станції Зміїв. На цій ділянці фронту ворог чинив стійкий опір, але утримати натиск наших військ не зміг.

Наші воїни просунулися вперед, обходячи ворожі укріплення з тилу. Німці кинули у контратаку все, що було у них під рукою в другому ешелоні. Вороже командування таким чином розраховувало ударом по правому флангу наших військ зім'яти наші підрозділи, що прорвалися до берега Мжі. Та командир частини, здійснивши свій сміливий маневр, передбачив таку ситуацію і посилив свої фланги. Контратака німецьких автоматників і саперів була зустрінута щільним кулеметним і мінометним вогнем. Задум ворога провалився.

Відбиваючи атаки німців із флангу, наші бій­ці водночас почали форсувати Мжу. Подолавши цей водний рубіж, передовий загін наших військ зачепився за північно-західну околицю міста. Тут наші воїни уміло використали руїни спирто­горілчаного заводу і перейшли до оборони. Німці заметалися, вони спішно стали перекидати сюди підкріплення, знімаючи його з сусідньої ділянки південніше Змієва. На північно-західній околиці міста зав'язалися жаркі рукопашні поєдинки.

Перегрупування фашистських військ не за­лишилося непоміченим для наших розвідників. Вони з'ясували, що німці значно поуіабили свою оборону південніше міста. Цим негайно скористалося наше командування і ввело в дію інші частини. Вони успішно форсували Сіверський Дінець і з мінімальними втратами подолали оборону німців. Потім, вийшовши на правобережні висоти, наші війська стали охоплювати місто з півдня на північ.

Це був старанно продуманий хід. Усі німецькі доти, траншеї і окопи, мінні поля і загороди з колючого дроту, що тягнулися на південь, були також обійдені, як і з півночі. Кліщі навколо сильно укріпленого вузла німецької оборони на Дінці невблаганно стискувалися.

Ворог запанікував. Він уже не міг скориста­тися своїми удосконаленими укріпленнями, а артилерія його була безсила будь-що зробити для виправлення становища. Все перемішалося. Створювана протягом довгих місяців німецька оборона із значним насиченням вогню та інже­нерних споруд виявилася нікому не потрібною, а сили, що обороняли місто, — під загрозою оточення.

Наші частини між тим займали вулицю за вулицею. Німці зробили відчайдушну спробу вирватися із оточення, відступивши на захід. Та їм напереріз уже вийшли наші воїни. Кліщі зімкнулися. Бій був коротким. Німці втратили тільки убитими майже 500 солдатів і офіцерів, чимало військової техніки. Ми захопили 500 полонених, 5 складів із боєприпасами та багато інших трофеїв.

Із звільненням Змієва наші війська вийшли на оперативний простір і стали успішно рухатися на захід. Німецькі резерви, кинуті на допомогу зміївському гарнізону з глибини, уже не змогли зупинити наступальний маневр наших військ.

Фланговий удар, здійснюваний нашими військами у напрямку на Харків, успішно розвивався. Це була суттєва підтримка частинам і підрозділам, котрі вели наполегливі бої за визволення другої столиці України.

З вересня 1943 року воїнам Південно-Західного фронту був оголошений наказ командувача фронтом генерала армії Малиновського. У ньому відзначалася ініціативність і наполегливість при взятті Змієва та ряду інших населених пунктів військ генерал-майора Колчигіна, серед яких особливо відзначалися частини і підрозділи під керівництвом генерал-майора Ка-руна, майора Ізопольського, майора Протасова, майора Пузиревського, майора Любицького, майора Ки-риченка, старшого лейтенанта Дере-чі, старшого лейтенанта Лозини, ка­пітана Кзозенка,майора Татаринова, підполковника Романця, капітанів Коваленка, Шумського, Медведєва, Піїна. За відмінні бойові дії Військова рада Південно-Західного фронту оголосила подяку всім військам, котрі брали участь у боях за звільнення Змієва. Багатьох учасників цієї битви було загороджено бойовими орденами і медалями.

З газети «Правда» від 24.08.1943 р.